Міністерство освіти та науки України Національний університет «Львівська політехніка» Кафедра автоматизованих систем управління
Розрахунково – графічна робота з дисципліни «Комп’ютерна графіка» на тему: “Морфінг” Львів – 2009 Зміст Огляд літературних джерел. Теоретичні відомості (можливі методи та алгоритми вирішення даної проблеми). Область застосування алгоритму. Текст програми. Інструкція користувачу. Результат виконання програми. Висновки. Теоретичні відомості Морфінг – це метод, в якому використовується злиття двох зображень, внаслідок чого ми можемо отримати різні відтінки цих зображень. Морфінг в основі базується на згладжуванні або усуненні ступінчастості. Згладжування - це метод поліпшення візуального дозволу з використанням декількох рівнів інтенсивності. Апроксимація півтонами, з іншого боку, - це метод, в якому використовується мінімальне число рівнів інтенсивності, звичайно чорний і білий, для поліпшення візуального дозволу, тобто отримання декількох півтонів сірого або рівнів інтенсивності. Метод півтонів відомий досить давно. Спочатку він використовувався при виготовленні шовкових картин і інших текстильних виробів. У 1880 р. Стефаном Хагеном був винайдений сучасний півтоновий друк. У цьому методі можна одержати велику кількість фотографічних півтонів сірого, використовуючи чисто дворівневе середовище: чорну фарбу на білому папері. Півтоновий друк - це гратчастий або клітинний процес. Розмір клітки варіюється залежно від дрібнозернистості грат і тривалості експозиції. Для газетних фотографій із-за низької якості паперу застосовуються грати від 50 до 90 крапок на дюйм. Папір вищої якості, призначений для книг і журналів, дозволяє використовувати грати з кількістю крапок від 100 до 300 на дюйм. Успіх методу півтонів залежить від властивості зорової системи людини бути інтегратором, тобто об'єднувати або згладжувати дискретну інформацію. Візуальний дозвіл машино - згенерованого зображення, можна поліпшити за допомогою методу, що називається конфігурацією. У протилежність півтоновому друку, в якому використовуються змінні розміри кліток, в даному методі звичайно розміри кліток фіксовані. Для зображення з фіксованим дозволом декілька пікселів об'єднуються в конфігурації. Тут погіршення просторового дозволу обмінюється на поліпшення візуального. На мал. 17.1a показана одна з можливих груп конфігурацій для дворівневого чорно-білого дисплея. Для кожної клітки використовується чотири пікселя. При такій організації виходить п'ять можливих рівнів або тонів сірого (0-4).
У загальному випадку для дворівневого дисплея число можливих інтенсивностей на одиницю більше числа пікселів в клітці. При виборі конфігурацій слід проявляти обережність, оскільки інакше можуть виникнути небажані дрібномасштабні структури. Наприклад, не слід застосовувати жодну з конфігурацій, зображених на мал. 17.1b або мал. 17.1c, інакше це приведе до того, що для великої області з постійною інтенсивністю на зображенні з'являться небажані горизонтальні або вертикальні лінії. Число доступних рівнів інтенсивності можна збільшити за допомогою збільшення розміру клітки. Конфігурації для клітки 3 * 3 пікселів приведені на мал. 17.2. Вони дають десять рівнів (з 0 по 9) інтенсивності.
Клітки конфігурацій не обов'язково повинні бути квадратними; на мал. 17.3 зображена клітка 3 * 2 пікселов, що дає сім (0-6) рівнів інтенсивності.
Якщо крапки можуть бути різного розміру, то можна одержати додаткову кількість рівнів інтенсивності. На мал. 17.4 представлені конфігурації для клітки 2 * 2 пікселя з двома розмірами крапок. В результаті виходить 9 рівнів інтенсивності. Подібна клітка розміру 3 * 3 з точками двох розмірів дозволяє мати 27 рівнів інтенсивності. Якщо на піксель доводиться більше одного біта, то також можна одержати додаткові рівні інтенсивності.
Для конфігурації 2 * 2 з 2 бітами на піксель вийде 13 рівнів інтенсивності, показані на мал. 17.5. Більша кількість біт на піксель або більший розмір клітки дадуть відповідне збільшення числа ...